— Послухай, Сене, ти, звісно, в усіх сенсах молодець, але чи не міг би ти поводитися трішки скромніше?
— У якому сенсі? — здивовано запитав він.
— Ну, наприклад, ти звеличуєш свої досягнення, а мене завжди засуваєш на задній план. Мені здається, це негарно й несправедливо щодо мене. А ще мені не подобається, що ти заграєш із молодими співробітницями.
— Ох, Елько, ось у чому річ! Ревнуєш, чи що? — розреготався Арсен. — Та заспокойся ти, мені, крім тебе, ніхто не потрібен.
Але насправді йому почали набридати висловлювання Еліни на його адресу. Він і справді вважав себе чарівним, тому поводився так, ніби йому все дозволено.
«Ця стара відьма сама нічим, окрім науки, не цікавиться. Схоже, і мені хоче отруїти життя. А я ж молодий, здоровий чоловік, мені потрібно більше емоцій», — з роздратуванням думав Арсен.
Коли в його житті з’явилася Олеся, аспірантка того ж університету, яка підробляла в його компанії, Сеня взагалі задумався про розлучення, але чітко уявляв наслідки. Батьківська квартира Еліни з усім її добром та інтер’єром поділу не підлягає, а отже, він залишиться без житла. Та й псувати стосунки з Еліною, яка мала багато корисних знайомств, зовсім не хотілося. Залишалося одне — позбутися її так, щоб усе виглядало нещасним випадком. І треба ж, як йому пощастило. Еля сама врізалася в автобус і тепер перебувала на межі життя та смерті.
Приблизно через місяць після ДТП Арсена розбудив телефонний дзвінок із лікарні.
— Арсене Вадимовичу, ваша дружина щойно померла, так і не опритомнівши. Ми оформляємо документи для передачі тіла в морг, — повідомив чийсь металевий голос і відключився.
Сеня сів у ліжко. «Ну ось і все, — промайнуло в нього в голові. — Нарешті я вільний. Усе наше майно тепер моє».
Він відчув, як його обличчя мимоволі розпливлося в усмішці, і злякався.
— Е-е-е, стоп, не можна так відверто радіти, інакше всі думатимуть, ніби я це все підлаштував. Але ж я нічого такого не робив, вона ж сама…
Місце на цвинтарі він і справді обрав із чудовим краєвидом. Хотів ділянку ближче до обриву, звідки відкривався чудовий краєвид на швидку річку з молочно-білими піщаними берегами. Але власник кладовища сказав, що сусідня ділянка вже викуплена іншим клієнтом.
— Ну вже вибач, Ель, персональний оглядовий майданчик тобі забезпечити не вдалося, — уїдливо прошепотів чоловік, коли труна опускалася на дно могили. Потім картинно набрав жменю землі й зі словами «Спи спокійно, кохана» кинув у яму.
Додому він потрапив тільки о першій годині ночі. Спочатку відбув поминки в ресторані, потім з’їздив в офіс, попередив, що кілька днів не буде його на роботі, а потім вирушив до Олесі. Але, на його подив, дівчина навідріз відмовилася від любовних втіх цього трагічного дня. Тому він повернувся до ресторану і пив доти, доки його не попросили залишити заклад у зв’язку із закінченням робочого дня.
Наступного ранку він прокинувся від писку телефону, який прийняв повідомлення. Сеня машинально глянув на екран, повернувся на інший бік і раптом підскочив як ошпарений.
— Чого-чого? — у жаху прошепотів він, відкриваючи повідомлення.
«Сене, мені нічого звідси не видно», — писала його дружина….
